Олександр Єфремов: Ми всі об'єдналися навколо реалізації економічної програми Президента
Народний депутат, заступник Голови Партії регіонів, керівник парламентської фракції ПР Олександр Єфремов відповів на запитання «ІМК».
Олександре Сергійовичу, останнім часом з'явилося багато чуток про те, що новим головою партії на майбутньому квітневому з'їзді ПР може бути обраний «бронзовий» призер президентських виборів Сергій Тігіпко. Окрім нього, на цю посаду претендуєте Ви і новообраний Глава Кабміну Микола Азаров. Ще одним кандидатом називають Бориса Колеснікова. Які їхні шанси?
- До переформатування парламенту тема з'їзду партії не є першочерговою. Зазначу лише, що в нашій партії немало гідних кандидатур на посаду керівника. Але є і Лідер - це Віктор Янукович. Що стосується Тігіпка, то, наскільки я пам'ятаю, він не є членом нашої партії (з іронією). Так що на сьогоднішній день я не бачу варіантів для реальності подібного результату.
У чому виражається ймовірне переформатування партії?
- У тому, що нам зараз необхідно вирішувати питання, пов'язані з виходом наших депутатів на виконавчу службу і приходом на їх місце наших нових колег. Необхідно, щоб вони якомога швидше включилися в роботу. Тому зараз потребують вирішення такі питання: в які комітети вони підуть? Як вони організаційно працюватимуть у фракції? Які напрями вони хотіли б вести?
І хоча питання в основному носять технічний характер, тим не менше, їх вирішення займає досить багато часу.
Щодо комітетів... Відповідно до діючого Регламенту, опозиції відведено цілий ряд комітетів, в тому числі Регламентний і Бюджетний, коли ви плануєте їх передати опозиційному уряду на чолі з БЮТ? Чи є якісь інші варіанти?
- Нам потрібен час, щоб зрозуміти, хто ж все-таки у нас в опозиції. Виходить, що у нас чи то дві, чи то три групи заявляють про свою опозиційність у парламенті. До того ж, якщо ви згадаєте, то коли БЮТ не був в опозиції, Регламентний комітет вони не віддавали. І взагалі, на мій погляд, якщо вплутатися зараз у процес переформатування комітетів, то ми на два місяці можемо зупинити роботу парламенту.
Цю думку я висловлював під час своїх консультацій з колегами по ВР, зокрема, з представниками Блоку Литвина і комуністами, а також зі спікером парламенту. І більшість із них підтримали мене в тому, що комітети повинні зберегтися в такому вигляді, як вони були сформовані на момент початку роботи ВР цього скликання. Єдиний виняток, щоб на місце тих депутатів, які пішли у виконавчу владу, прийшли нові депутати з числа тих, хто сьогодні приходить до парламенту.
Як Ви сприйняли призначення Сергія Соболєва на посаду прем'єр-міністра опозиційного уряду? Чи можна очікувати, що з опозицією тепер буде більш конструктивний діалог?
- Це право опозиції - визначати, хто у них буде прем'єр-міністром. Але, виходячи з біографії новообраного опозиційного прем'єра, я думаю, що людина, у якої два записи у трудовій книжці - вчитель історії в училищі і народний депутат, - він навряд чи знає весь спектр проблем, з якими доводиться стикатися прем'єр-міністру.
Відверто кажучи, мені складно сказати, чому такий вибір зробили представники опозиції. Я не бачу в цій кандидатурі консолідуючого початку, оскільки його виступи швидше носять дисонансний характер. І мені здається, у них є більш достойні, більш підготовлені, більш солідні кандидатури. Але повторююсь - це їх право приймати рішення.
А кого конкретно Ви мали на увазі? І взагалі, з ким із сьогоднішнього БЮТу можна вести найбільш конструктивний діалог?
- Це не моє право оцінювати. Це було б абсолютно некоректно з мого боку, і я цього робити не буду. Можу лише висловити свою думку щодо прийнятих рішень, і не більше того.
БЮТ прагне в перспективі дозволити Юлії Володимирівні бути присутньою у сесійній залі, це можливо в перспективі? Чи це принципова позиція ПР, щоб Тимошенко не була присутня в сесійній залі?
- Це питання врегульоване відповідними документами. Якщо Юлія Володимирівна бажає бути присутньою в сесійній залі, то як колишній народний депутат вона може бути присутньою на балконі, цього їй ніхто не забороняє. Що стосується безпосередньої присутності в залі пленарних засідань, то там можуть бути присутніми тільки народні депутати або представники уряду, якщо їх, звичайно, туди запросили.
Представники КПУ, ледве увійшовши в коаліцію, відразу заговорили про вихід із неї. У тому числі, у ЗМІ з'явилася ціла низка досить критичних висловлювань лідера комуністів Петра Симоненка...
- У будь-якому колективі, в будь-якій коаліції завжди виникають питання, які необхідно вирішувати. Це й називається робочий процес. До того ж, на мій погляд, у нас є спільна база, оскільки ми всі об'єдналися навколо реалізації економічної програми Президента, плюс низка політичних тез. А всі інші питання, які виникають, я думаю, будуть вирішуватися конструктивно.
Справа в тому, що ми зараз знаходимося тільки в процесі формування всіх інструментів роботи коаліції. А завжди, коли формується щось, то цілком природно виникають спірні питання. Не буде такого, щоб всі прийняли рішення, вишикувалися, мовчать і ходять колоною.
Ви по своїй натурі ліберал чи консерватор?
- Я більшу частину життя займався практичними речами, і, напевно, швидше б назвав себе прагматиком, але в деяких моментах я б відніс себе і до ліберальної частини нашого суспільства, і до консерваторів. В цілому я дотримуюсь тієї точки зору, що той не був політиком, хто в молоді роки не був радикалом, потім не був лібералом, а в зрілі роки - консерватором.
А у Вас немає побоювання, що ліберальний підхід може призвести до розпаду ПР? Адже партія, що пережила внутрішні конфлікти, внутрішньопартійну і внутрішньофракційну конкуренцію, вона зараз знаходиться відразу між трьома групами впливу. І чи є альтернатива жорсткої диктатури, спочатку для фракції, складеної з так званих червоних директорів, представників нової хвилі бізнесу, які заробили свій основний капітал у 90-х, і частково представників ідеологічної частини населення?
- У нас є як мінімум два об'єднуючі начала - це партія і Лідер партії. Саме вони вносять свою серйозну лепту для того, щоб питання, які виникають всередині партії, вирішувалися саме всередині нашої політичної сили і не призводили до яких-небудь істотних конфліктів за її межами. І коли журналісти акцентували увагу на висловлюваннях наших колег у той чи інший період розвитку партії і потім протягом 5 років прогнозували розпад ПР, то я завжди відзначав, що чим більше буде дискусій всередині партії, тим ми будемо міцніші.
Як правило, зріє обурення там, де люди не висловлюються, а тримають якісь образи всередині себе. Це все рано чи пізно призводить до вибуху. А коли йдуть дискусії, коли йдуть з'ясування відносин всередині партії, коли в разі прийняття рішення всі представники партії працюють на виконання цього, - то це, напевно, єдиний ефективний механізм.
Багато експертів вважають вкрай підозрілим бажання лідера «Фронту змін» Арсенія Яценюка очолити опозиційний уряд відразу після розмови Президента «по душах» із Тігіпком і Яценюком. Через що назвали навіть таку ось опозицію «кишеньковою». Але погодьтеся, адже аам дійсно вигідніше мати на чолі опозиції Яценюка, ніж Тимошенко?
- Ви можете пригадати, що саме я свого часу знімав Арсенія Петровича з роботи, коли ініціював його відставку на посаді спікера. Тому я б не став зараз говорити про комфортність. Хоча як до людини, то я до нього ставлюся з повагою. Те, що йому далося досить ефективно провести початковий етап своєї передвиборної компанії - це факт. Те, що сьогодні він має право поряд з іншими заявляти про свою опозиційність тому, що він не увійшов до коаліції, то це його право... А що стосується «кишеньковості» або «некишеньковості», то, як правило, про це кричать ті, кому він складає конкуренцію. А зіткнувшись свого часу з методами роботи Тимошенко, можу вас запевнити, що в її словах і діях далеко не завжди превалює об'єктивність.
Знаєте, під час перших виборів, у яких брав участь БЮТ, в регіонах на сході країни народилася народна приказка: «Якщо поряд з вами брешуть, обережно - це БЮТ». Я спочатку поставився до цього цілком прохолодно - мало які анекдоти ходять. Але чим більше згодом я стикався з роботою керівника цього блоку, тим більше переконувався в тому, що вона переконує себе в правомірності своїх дій навіть тоді, коли це не відповідає дійсності. У цій ситуації вона абсолютно вільно може говорити на чорне, що це біле, і без жодних докорів сумління.
