Ціна материнства у Білій Церкві
«Усе почалося не з народження дитини, а набагато раніше, ще за 9 місяців до її появи на світ. На той час, коли я дізналась про вагітність, проживала в м.Ірпінь, де вперше і звернулась до жіночої консультації. Лікар, котра оглядала мене, була надзвичайно привітна, досить уважна, давала цінні поради. Така ідилія тривала до 5-го місяця. Та все кардинально змінилося відтоді, як я переїхала до чоловіка в Білу Церкву і стала на облік в місцеву жіночу консультацію.
З першого ж разу я зрозуміла, як «дорого» ціниться в нашій країні материнство, в прямому значенні цього слова. Реєстратура цього закладу зустріла мене відмовою від реєстрації, відправивши до завідуючої «вирішувати питання». В її кабінеті мені запропонували сплатити за певну «страховку» 100 грн для взяття на облік, начебто місцевим бюджетом не передбачено витрати на іногородніх вагітних. І це був лише початок! На кожний з аналізів необхідно було надавати шприци, пробірки, вату, спирт та ін., придбане власним коштом. Після моїх підрахунків сума витрат становила близько 300 грн. Поставало питання - а де ж наша безкоштовна медицина і підтримка материнства і дитинства?! Що ж стосується медичних працівників, котрі давали клятву Гіппократа, то це взагалі окрема розмова! Персонал закладу наче на підбір: грубість, посередність у ставленні до вагітних, некомпетентність, халатність в оглядах, недисциплінованість у виконанні прямих обов'язків - це не повний перелік того, що чекає майбутню маму в стінах нашої жіночої консультації, вже не кажучи про збори на канцтовари по 50 грн., на інші супутні презенти, котрих вони чекають, не поворушивши для тебе і пальцем.
Наприклад, на моїй дільниці перші мої відвідини припали на час відпустки лікаря, і мене оглядав просто черговий лікар, після цього «мій» лікар відразу після відпочинку близько місяця перебувала в пологовому будинку, а її молоді матері бігали від одного лікаря до іншого. Коли до пологів мені залишалось близько двох місяців, «пощастило» відвідувати її регулярно. Мої спроби отримати будь-яку додаткову інформацію про вагітність і пологи не увінчувалися успіхом: у відповідь на ряд своїх запитань я отримувала поради, котрі були б актуальними років 20 тому, а не зараз, з існуючими технологіями і можливостями медицини. Загалом відвідування жіночої консультації не стало для мене тією базою знань і результатів, котрі мали б бути. Час від часу мені необхідно було шукати по кабінетах результати аналізів, висиджувати кількагодинні черги за відсутності медсестер та ін. Хоча, якщо у вас є «зв'язки», як зараз модно говорити, то всі ці бюрократичні формальності зникають: і черги вас не стосуються, і аналізи вам не потрібно здавати до певного часу, а в будь-який час, та й взагалі вас раді будуть бачити, особливо, якщо після вашого приходу шухляда столу лікаря поповниться хоча б шоколадкою.
Пологовий будинок, чи «ринок акушерських послуг»
Вийшло так, що по досягненню 40 тижнів вагітності, за вказівкою лікаря я мала лягти в пологовий будинок. Так і вчинила. В приймальному відділенні знову отримала вимогу сплатити так звану «страховку» в сумі 350 грн., і це не беручи до уваги два пакети медикаментів у руках на суму в 1000 грн. Коли ж я спробувала дізнатися, в чому полягають ці страхові послуги, то нічого конкретного у відповідь не почула, більш того, одна з медсестер взагалі сказала, що буцімто «вас сюди ніхто не кликав», не подобається - народжуйте в платних клініках і пологових будинках Києва!
Закінчивши оформлення, я переступила поріг палати: 6-8 ліжок, матраци, після сну на яких і без того ослабла спина наступного дня безжально нагадує про себе, щілини у віконних рамах завбільшки з два пальці (і це все після нещодавнього ремонту!). І знову все спочатку: щоденні аналізи з власними шприцами, голками, ватками і т.д.
Крім того, за цей час власними вухами я почула купу історій про «такси» на пологи та методи оплати (просто кладучи в кишеню, конверти, переведення на благодійний рахунок).
Там мені довелося пробути ще тиждень, в кінці котрого я стала бити на сполох, так як строк народження давно минув, а ніяких дій лікарі не вживали, говорячи, що коли необхідно буде, воно саме народиться, а викликати родову діяльність вони не будуть, адже нещодавно від цього загинуло кілька породіль.
Та чекати я не стала: почала наполягати на оглядах, цікавилась, чим можна прискорити процес без лікарняного втручання. Дякуючи порадам та вчасним оглядам лікаря М.А.Максименко, я відчула довгоочікувані передвісники пологів. Після цього мене перевели до пологового відділення. Це сталося пізно вночі, і тому мене приспали, щоб не відчувала болю і відпочила. Але краще б вони цього не робили. Вранці при огляді я знову забила на сполох - нічого не відбувалося.
Не знаю, чим би все це скінчилося і як би відбилося на моєму малюкові, якби не кваліфіковані дії чудового лікаря Аркадія Харитоновича Бермана, котрий вчасно звернув увагу на стан плоду та загрози для нього. За його вказівкою та завдяки чітким діям уже через кілька годин я відчувала на грудях моє маленьке щастя. Та не встигла отямитись, як почула від персоналу пряму вимогу про «розрахунок». Хоча й не розуміла, за що саме маю їм «віддячити», я все ж таки запитала про розміри сплати. У відповідь почула суму близько 1700 грн., котра мала бути розділена між тими людьми, котрі приймали пологи.
Не розраховуючи на такий поворот подій, але відчуваючи на собі їдкі погляди, все ж таки довелося сплатити, хоча і дещо меншу суму, ніж заявлялося. Відразу після цього мене перевели до післяпологового відділення: окрема тепла кімната-бокс, більш ввічливе ставлення до тебе і малюка. На жаль, ранок розставив усе на свої місця: ранковий огляд - каторга, лікарі - грубіяни. Залишалося лише терпіти до довгоочікуваної виписки додому.
Малесенькі дітки в жорстокому світі дорослих
Вдома нас із нетерпінням чекали тато та бабусі: готували ліжечко, прасували кофтиночки, вибирали коляску. Наступного дня після виписки прийшла медсестра та дільничний лікар. Оглядали, давали корисні поради та зауваження. Та не довго ми тішилися їх любов'ю та увагою. В 12 днів ми з малюком потрапили в дитячу обласну лікарню з діагнозом «золотистий стафілокок», котрий, як пізніше з'ясувалося, нам занесли у пологовому будинку, стіни якого наскрізь пронизані цією інфекцією.
Неабияку нервову систему потрібно мати, щоб бачити, як твоєму малесенькому найріднішому «чаду» роблять уколи, аналізи та інші не менш неприємні процедури. Одне втішало - медперсонал у цьому закладі чуйний, ввічливий і турботливий, а медичні препарати безкоштовні, хоча рукавички та шприци довелося все ж таки придбати власним коштом.
Там з малечею ми провели тиждень. Коли повернулися додому, нас знову відвідала лікарка, хоча нічого суттєвого цей візит не дав, так як кваліфікація її залишала бажати ліпшого. Натомість медсестра Тетяна виявилась досить уважною, надала телефон для консультацій у будь-який час, і, крім того, відвідувала дитину не лише тоді, коли їй заплановано, а й просто, коли проходила повз наш будинок чи заходила до когось іншого неподалік.
Маю надію, що багато молодих матусь, читаючи цього листа, впізнають певні описані в ньому моменти. Шкода, що наша країна, а саме посадовці, лікарі, соціальні робітники на кожному кроці намагаються нажитися на найціннішому в житті - на маленьких дітях.
Скільки нас буде в Україні, якщо народжувати будуть тільки вельми забезпечені? Чи будемо заселяти наш край китайцями чи індіанцями (там теж, кажуть, висока народжуваність)?
Хотілося б вірити, що нова влада, прихід котрої ми все ж таки дочекалися, змінить цю ситуацію і наші дітки з'являтимуться на світ на радість батькам і в підтримку батьківщині без шкоди для власної особистості та додаткових витрат їх татусів і мам».
Анна, мешканка м. Біла Церква
P.S. Свого прізвища та й прізвища конкретних дійових осіб не називаю саме тому, що знаю, якої від них чекати реакції. Хоча й гріх ображатися на правду.
Пологовий будинок у Білій Церкві один, а от коментарів щодо його роботи та роботи лікарів дуже багато. Не обмежуючись листом однієї нашої читачки Анни, пропонуємо вам погляд тих, хто також на власному досвіді знає, що таке пологи у Білій Церкві. Інформація, використана у нашому матеріалі, - це відгуки матерів та батьків, які оприлюднили свої враження на білоцерківському сайті www.bc-city.com.
- Страховка платится, если вы не приобретаете медикаменты из списка, который дают в первом кабинете женской консультации или же если заказываете отдельную палату (медикаменты в стоимость включены). Отдельная палата-1400,00, просто роды - 400,00, кесарево - 800,00. Если не приписаны в БЦ, то + 300,00. Можете просто попасть на дежурного врача, который примет у вас роды, а можете договориться с определенным заранее (примерно за месяц до родов, обычно раньше не берутся).
- Народжували з дружиною в роддомі на Семашко в палатах сумісного перебування. В палаті є холодильник, електрочайник, окрема душова кабінка, умивальник. Завжди гаряча вода (бойлер один на поверсі - на всі «платні» палати). Всім залишився задоволений. Незважаючи на ускладнення, дитинка народилась здоровенькою. Лікар вчасно прийняла рішення зробити невеликий розріз і не допустила удушення.
- Я рожала в нашем роддоме в конце января. Ни с кем не договаривалась, по скорой. Врач отнесся ко мне нормально, помогал, успокаивал во время схваток. Родила я тоже быстро, без осложнений. Через 2 часа нас с малышом перевезли в отдельную палату, где мы лежали только вдвоем. Врачу и акушерке заплатила, сколько смогла. Передо мной рожала девушка, которая договаривалась с ее врачем, так заплатила она в 2 раза больше.
- Начнём с приёмного отделения: 5 грн за карточку, перчатки, шприц. На нужды отделения -10 грн. Пролежала недельку, кормили хорошо, но вот санузел оставляет желать лучшего... Обязательная предродовая клизма - 20 грн.Третий этаж меня тоже не порадовал - горячей воды не было, мылись все из одного ведра одной баночкой... Денежек тоже немного потянули... 20 грн. - на нужды отделения, 5 - анализ крови ребёнка, 10 - на анализ мазка, 20 - прививка БЦЖ. Вобщем хорошо, что сейчас выписывают на 3 сутки, иначе можно двинуться.
При выписке тоже сюрприз: выдурили с нас 440 грн - то на фотографии, то 180 грн на видео.
